Десь таки в ЖЖ накопав лінки ... а потім аж через день почитав.

Про те, як Росія любить Україну. Так любить, що "би сте їй ручки-ніжки відсохли". Оскільки ми програємо інформаційну війну, бо весь медійний простір України є російський, то треба хоч через інтернет таку інформацію поширювати. Хоча ті, хто дивиться петросяна та сердючку, таке читати не стануть.

А ось ще одні результати голосування за Маленьку Партію Снайперів. Вибірка невелика, але все одно показова. Якщо в Україні легалізувати зброю - владі буде непереливки. Тому зброю легалізовано не буде.

Якось я оце тільки зараз допетрав, що народився я в Купальську ніч. Чи то раніше я тому значення не придавав. А дарма! Он люде вже в Кийові відновлюють звичаєве свято Купайла.
Треба буде спробувати святкувати свій Д.Н. десь у колі саме звичаєво-обрядового Купайла. А як сподобається - то й традицією то зробити. А шо?

Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться Даішник стоїть. Не тормозить, думає, а не гріх, як зіб'ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- Поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.
- Та чо ж не поховаю, синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ше одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
- Слава Йсу.
Дід обертається
- Слава навіки!
- А шо, діду, закопали того?
- Та закопав..
- Та як закопали, як во він лежит.
- Йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов.
В ДАІ б'ють тривогу:
"Шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!"
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно,тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає. Приходить на цвинтар, дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі. Підходить до гробаря і каже:
- ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б'є що є сили:
- ТА ТИ КУРВО ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НЄ? ? ? !

А в нас вчора була фотосесія. :) Файна панянка gohatto_n запропонувала дружині познимкувати нашого малюка. Ну, а там же ж звичайно до кадру втиснувся і я. :)



( +1 )

Це врешті сталося! Він так знайшов їх і познайомився з ними!

( Дітям до і неврівноваженим не-дорослим не раджу. )

Солі бувають різні. А от чи знали ви, що харчова сіль може бути чорною?!
А люде кажуть, що була колись така.

( Кто и когда придумал черную соль, доподлинно неизвестно. Соляной промысел в Костроме существовал с незапамятных времен. Добывали ценный минерал в городе Солигалич (в 100 километрах на север от Костромы), там же мололи на ветряных мельницах — тех самых, напоминающих избушки на курьих ножках. А чтобы условно белую субстанцию покрасить в радикально черный цвет, ее перемешивали с ржаной мукой и обжигали в печи. Во время «закалки» соль насыщается калием, кальцием, магнием и углеродом, а также очищается от соединений тяжелых металлов. Такая приправа меньше подвержена сырости, к тому же приобретает особый вкус )

Всписнулося ось людині. І все переважно правдиво...

"С возрастом у нас становится меньше друзей. Старые куда-то деваются, а новых заводить все труднее… Из этого печального правила есть, безусловно, свои приятные исключения, но статистически, пожалуй, модель верна. Причин тому множество – от простых и очевидных, до весьма парадоксальных. ...

Зачем друзья, если каждый все равно живет и умирает в одиночку?

И знаем ведь, что все это неправильно, неправда, и так жить нельзя, - но живем тем не менее. Каждый в своем, каждый в себе и каждый в себя. И чем дальше, тем тяжелее собраться, поговорить, почувствовать что-то вне себя – не как информацию с экрана, а как часть жизни вокруг. И надо бы увидеться, да выпить вместе – но не с кем, и некогда, и печень, и за руль утром. А потом оглянешься вокруг – кто помер, кто спился, кто в Америку уехал. Так и сядешь один с бутылкой докторахауса смотреть – он тоже тот еще одинокий, грустный, нелепый мерзавец. Как мы. За то и любим."

МЕГА респект пану pekelnyi_bulba, який написав ( ось що )

Наш слинькотик навчився слинити руки. Вже мало не місяць тому. А тепер він зрозумів, що слинити рукави значно цікавіше, аніж руки - вони м"якіші і різні на смак. А руки - то ж руки. Тому навіть закочування рукавів тепер іноді не допомагає.

З Великоднем вас шановні.( Дітям та особам < 16 краще не читати )
От такий то в нас був Великдень. З Великоднем вас, кияни та гості міста.

От такий цікавий обряд розповіла одна пані в Чомусику. Читав і дивувався. Але таке варто пам"ятати, аби потім знайти відповідності у книжках, житті та фольклорі.

Ось хтось з жж фендів вивісив у себе лінк. Перепостив, бо вельми гарні фотки.
http://www.boston.com/bigpicture/2009/04/easter_2009.html

Виходить, що моя улюблена колискова екранізована.

А ще кажуть, що якщо ви дасте комусь з дитиною провести всього кілька хвилин, то кмітлива людина може взнати багато про вас. Не вірите - ось, дивіться! :)

А ще ось цікаві речі розповідають антропологи про карієс. Зуби можна не чистити, бо карієс все одно вас знайде. :))

Кризи бувають не тільки економічні, але й персональні. Ось ця криза у нас скоро буде, наприклад. Їй, щоправда, передуватимуть зубки. :)

Хочеш - вір, хочеш - не вір:
Мала Мишка знайшла сир,
І не мало, й не багато,
Але в Мишки було свято.

Ну це ж треба було Льоні так обдовбатся, щоб отаке дозволити:
"Незважаючи на суттєвий вклад Українського гідрометцентру в покращення ефективності функціонування комунальних та інших служб м.Києва це не завадило Київській міській владі тишком прийняти рішення від 28 серпня 2008 року за №105/105 про передачу будинку за адресою вул.Золотоворітська, 6-Б у власність якомусь товариству з обмеженою відповідальністю."

Чи знаєте ви, що лемури та куканги, якщо не тримаються 3-ма кінцівками зі своїх 5-ти (ще довгий гнучкий фіст) за щось, то вони почуваються досить непевно? Відсутність достатньої опори, "причепленості до чогось", викликає у них психологічний дискомфорт.
Так само, думаю і ми іноді почуваємося. Принаймні наш Дем"янко:)
Ось подивіться: (Не забудьте натиснути на червону кнопку HD праворуч знизу, коли відео вже почне програватися - так буде краще видно. І бажано дивитися зі звуком, бо так значно прикольніше.)

Автора этих строк считают недругом арабов, сторонником вытеснения и т.д. Это неправда. Эмоциональное мое отношение к арабам - то же, что и ко всем другим народам: учтивое равнодушие. Политическое отношение - определяется двумя принципами. Во-первых, вытеснение арабов из Палестины, в какой бы то ни было форме, считаю абсолютно невозможным; в Палестине всегда будут два народа.

О добровольном примирении между палестинскими арабами и нами не может быть никакой речи, ни теперь, ни в пределах обозримого будущего.

Каждый читатель имеет некоторое общее понятие об истории колонизации других стран. Предлагаю ему вспомнить все известные примеры; и пусть, перебрав весь список, он попытается найти хотя бы один случай, когда колонизация происходила с согласия туземцев. Такого случая не было. Туземцы - все равно, культурные или некультурные, - всегда упрямо боролись против колонизаторов - все равно, культурных или некультурных. При этом образ действий колонизатора нисколько не влиял на отношение к нему туземца.

Каждый туземный народ, все равно, цивилизованный или дикий, смотрит на свою страну как на свой национальный дом, где он хочет быть и навсегда остаться полным хозяином; не только новых хозяев, но и новых соучастников или партнеров по хозяйству он добровольно не допустит.
Досить логічний аналіз арабсько-ґебрейських відносин. Зроблений ще до створення Ізраілю. А читається досить сучасно.

Ще одна цікава особливість свята Песах жидівІзраїльтян. Взагалі, багато в них цікавого, і все в їх традиціях символічне, символьне. Навіть слово свято, празник, у них перекладається і означає "нагадування". Це народ, котрий пам"ятає.

По еврейскому обряду полагается, рассказывая в пасхальный вечер об исходе из Египта, применяться к психологии четырех типов детей. Один - умный, другой - нахал, третий - простак, а четвертый - «такой, что даже спросить не умеет». И надо ответить каждому по порядку, каждому по его вкусу и по мере его понимания.

Цікаво, а що пам"ятатимуть наші діти...

Родной язык! Нужна вся наша российская наивность. неопытность, социальная необразованность, вся наша пегасовщина, весь грубо эмпирический площадной практицизм, исповедуемый нами по отношению ко многим священным вопросам духа, чтобы так делать большие глаза и недоумевать. зачем это нормальному человеку, при пол ном уме и здравой памяти, непременно упираться и настаивать на том. что говорится «свiт», а не «свет». Дурь, причуда!

Что такое Шевченко? Одно из двух. Или надо смотреть на него как на курьезную игру природы, нечто вроде безрукого художника или акробата с одной ногою. Или надо смотреть на него как на яркий симптом национально-культурной жизнеспособности украинства, и тогда надо открыть пошире глаза и хорошо всмотреться в выводы, которые отсюда проистекают. Мы сами здесь на юге так усердно и так наивно насаждали в городах обрусительные начала, наша печать столько хлопотала здесь о русском театре и распространении русской книги, что мы под конец совершенно потеряли из виду настоящую, осязательную, арифметическую действительность, как она «выглядит» за пределами нашего куриного кругозора. За этими городами колышется сплошное, почти тридцатимиллионное украинское море. Загляните когда-нибудь не только в центр его, в какой-нибудь Миргородский или Васильковский уезд: загляните в его окраины, в Харьковскую или Воронежскую губернию, у самой межи, за которой начинается великорусская речь, - и вы поразитесь, до чего нетронутым и беспримесным осталось это сплошное украинское море. Есть на этой меже села, где по сю сторону речки живут «хохлы», по ту сторону - «кацапы». Живут испокон веков рядом и не смешиваются. Каждая сторона говорит по своему. одевается по-своему, хранит особый свой обычай: женятся только на своих; чуждаются друг друга, не понимают и не ищут взаимного понимания. Съездил бы туда П.Б. Струве, автор теории о «национальных отталкиваниях», прежде чем говорить о единой трансцендентной «общерусской» сущности. Такого выразительного «отталкивания» нет, говорят, даже на польско-литовской или польско-белорусской этнографической границе. Знал свой народ украинский поэт, когда читал мораль неразумным дивчатам:
Кохайтеся, любитеся,
Та не з москалями,
Бо москалi - чужи люде...

Банки приймають участь у аукціонах НБУ по продажу їм валюти задля забезпечення виплати своїх валютних зобов"язань та для погашення кредитів своїми ж клієнтами.
НБУ кому захтів - дав, а кому не захтів - не дав.
Далі - банки мають продати невикористану у 3денний термін валюту назад НБУ. Зобов"язані.

Купив банк баксів собі по 7,8. А назад у нього НБУ прийняв валюту вже під 7,7. От так на сотні тисяч гривень багатіє НБУ з кожного повернення валюти.

Дякуючи dibrov_s знайшов цікаві статті одного цікавого чоловіка. Знайомтеся, Владимир (Зеев) Жаботинский.

ОБМЕН КОМПЛИМЕНТОВ
- Я попробую проанализировать несколько моментов из русской истории. Буду при этом действовать так же, как вы: возьму в руки такую мерку, какая мне нравится, и буду ее прилагать к событиям. изложенным у Иловайского. Посмотрим, что получится. Хотите?
- Пожалуйста. Комплименты за комплименты.

ФАЛЬСИФИКАЦИЯ ШКОЛЫ
***
Из всего сказанного следует ясный вывод: всеобщее обязательное обучение, если оно не производится для каждой группы населения на том языке. который группа эта признает языком своей национальной культуры, не имеет ничего общего ни с просвещением, ни с прогрессом. Ярко и отчетливо заявил это однажды в Думе польский депутат: лучше никакой школы, чем такая. Нет ни одного здорового народа, который не присоединился бы к этим словам.

О ЯЗЫКАХ И ПРОЧЕМ
Мы, «инородцы», предвидим только одну из двух возможностей: или в России никогда не будет свободы и права, или каждый из нас сознательно использует свободу и право прежде всего для развития своей самобытной национальной личности и для эмансипации от чужой культуры. Или Россия пойдет по пути национальной децентрализации, или в ней немыслимо будет ни одно из оснований демократии, начиная со всеобщего избирательного права. Для России прогресс и Nationalitatenstaat - синонимы, и всякая попытка перескочить через эту истину, утвердить в государстве прочный порядок наперекор воле и сознанию трех пятых населения - кончится крахом. Так полагают «инородческие» националисты, и не только они: а кто прав. ответит будущее».

Дядько як у воду дивився.

А ми собі лежимо й співаємо!

"Ой, мамо, люблю Циця, Циць у ротику вертиться, Циць є мамі до лиця, люблю я поцицяться!"

Якось випадково клікнув не на тому ніку і пропав в інеті на годину, перечитуючи цікавий журнал великої людини - cher_no_more.
Доречі, ви його всі знаєте й бачили. :) Так, саме він грав у фільмі "Через терни до зірок".
Рекомендую.

Ось надибала мене в інеті така во інфа.
ЖИЗНЬ И УДИВИТЕЛЬНЫЕ ПРИКЛЮЧЕНИЯ ЛЕОНИДА ЧЕРНОВЕЦКОГО.

( Вийнятково здібна людина. За таку здібність треба пристрелювати. )

Якщо хто не боїться - слухаємо тут, або - тут!

Нещодавно мені трохи поталнило - на радіо "Промінь" була передача про любов та кохання, приурочена до Дня Валентина. Подзвонив, відповів на три питання і виграв книжку Гетьмана К
Українського Реєстрового козацтва з його підписом. Ну й лампу настільну. :)
Сьогодні отримував призи. Лампа файна, а книжка .... Ну скажіть, шановні, чи варто читати книжку гетьмана Українського козацтва, писану російською?

Донеччани молодці.

Які шикарні фотки! Я просто в захваті!
( Еротіка - рушій реклами! O_o  )